КОЛОМИЯ - Історія міста Коломия
Субота, 10.12.2016, 00:11
Вітаю Вас, Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Міні-чат
 
200
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 35
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
                                                                                                             Назва Історики й досі не мають одностайної відповіді на питання, коли і як виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста. Ось як про це чи не вперше у XIX столітті зазначив Л. Вайґель: «... Коломия належить до найстаріших в Галичині міст. Дехто, захоплений схожістю вислову, вводить назву слова колонія, тобто римське поселення. Тутешній люд провадить назву міста від назви потоку Коломийка, який так звуть тому, що в нім мили кола». » Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і леґенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника «коло» (колесо) і дієслова «миє» (мити, обмивати), від сербо-хорватського слова «коломий'я», власного чоловічого імені Коломий. Існує також версія, що Коломию було закладено на честь галицького короля і угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209—1241) у 1214 році, вперше висловлена у XIX столітті. Є ще варіант що назву місто отримало від свого розташування біля річки Прут. Колись Прут мав назву «Мий», відповідно місто назвали «Коло Мия», цебто коло Прута. Історія Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тисяч років. Найімовірніше, що від самих початків Коломия була військовим городищем, поблизу якого могли селитися люди, що знаходили за його стінами надійний притулок, а також «оружники» — наймані війська або дружинники. [ред.]Від першої згадки до кінця XVIII століття Перша згадка про Коломию датується серединою ХІІІ століття (1241) і міститься в Галицько-Волинському літописі. Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. Згідно з припущеннями істориків, Коломийська фортеця була спалена в 1259 році за наполяганням монголо-татарськлого воєводи Бурундая. Згодом, у тому ж ХІІІ столітті, укріплений центр Коломиї перемістився на місце, де тепер розташована Коломийська ратуша. Усередині XІV століття галицькі землі захопила Польща. 1405 року Коломия отримала Магдебурзьке право, яке і захищало в першу чергу права чужинців, але і надавало певні привілеї — магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл. У Коломиї пожвавились торгівля, зокрема так звані «коломийці» активно гандлювали сіллю, яку здобували у краї; розвивались ремесла. У цей час місто тоді перебувало на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. У 1411 році на 25 років і у подальшому декілька разів з політичних міркувань Коломийський замок опинявся під владою молдавських управителів. У XVI—XVII століттях Коломия зазнала значних руйнувань під частих турецьких і татарських нападів, і була вщент сплюндрованою в 1589 році. Із побудовою нового оборонного замку всередині XVII століття Коломия почала відбивати татарські напади, а місцева польська шляхта в 1648 році шукала притулку в його стінах від повстанських загонів Семена Височана. У самому ж місті знову пожвавились ремісниче виробництво і торгівля. У 2-й половині XVII століття у селах Коломийщини активізувались опришківський рух, і загальні антипольські настрої. [ред.]У австрійській державі У 1772 році, після першого поділу Польщі, Коломия відійшла під владу Габсбургів, а за новим адміністративним поділом 1781 року ввійшла до Станіславської округи, відтак втратила функції повітового центру. У цей час у Коломиї активно поселялися німці-колоністи. А протягом XIX століття австрійським урядом здійснюється розбудова в Коломиї мілітарного осередку, зокрема для боротьби з опришківським рухом. В 1811 році було створено Коломийську округу, межі якої і колишнього повіту практично збігалися. У ХІХ — на початку ХХ століть за австрійської влади в Галичині набрали обертів капіталістичні відносини — виникали акціонерні та приватні підприємства, перші місцеві видобувні, лісопильні та цегляні промисли, у 1866 році з'явилось залізничне сполучення, а 1886 року Коломию з приміськими селами зв'язав паровий вантажний трамвай. Особливо значними в цей період були культурні досягнення в середовищі коломийської інтелігенції та перші спроби національно-патріотичної політичної самоорганізації міцевого українства, що лише підсилилися після революційних подій у Австрії 1848 року — відкриття в Коломиї першого галицького театру, читальні (1848); створення Коломийської окружної Руської ради на чолі з М. Верещинським, відкриття перших гімназії (1861), друкарні (1864) і філії «Просвіти» (1875), вихід першої міської газети (1865), започаткування книговидання (1867) і загального шкільництва (1894). У 1880 році в Коломиї був заарештований Іван Франко, він провів близько трьох місяців у Коломийській тюрмі. На початку ХХ століття триває українське національне відродження у Галичині, в тому числі і в Коломиї, — будується Народний дім, відкривається українська державна гімназія, влаштовуються Січові свята, споруджений пам'ятник Тарасові Шевченку. Важким випробуванням для міста стала Перша світова війна — Коломия була в зоні бойових дій, декілька разів її займали різні війська, місто зазнало грабунків та руйнацій. [ред.]Від ЗУНР до незалежної України 1 листопада 1918 року проголошено Західно-Українську Народну Республіку: у ніч на 1 листопада український військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. 15 грудня 1918 року місто урочисто провело на польський фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 року понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а 24 травня Коломию зайняло румунське військо. У місті встановилася польська влада. За Другої світової війни третину міста було спалено, єврейське населення було знищене. 28 березня 1944 р. радянські війська знову зайняли Коломию. Почалася відбудова міста, але поруч з тим значну частину місцевої інтелігенції арештували і вивезли в Сибір, потерпіли католицькі священники, було зруйновано та перебудовано деякі храми. Великі зміни відбулися в Коломиї останніми роками. У місті відновлено гуманітарну гімназію, а після 27-річної перерви в 1990 р. було відновлено професійний театр — Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича. Місту повернули Народний дім. У місті працюють Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, музей "Писанка", музей історії Коломиї. Напередодні проголошення Незалежності на об'єднанні «Гуцульщина» виготовляли бли­зько 70% усіх виробів декоративного ткацтва в Україні: килимів на підлогу й на стіни, хідників, накидок на сидіння автомобілів тощо. Міські голови Коломиї часів незалежності: 1990—1994 — Володимир Машталер 1994—1998 — Ігор Довганюк 1998—2002 — Віктор Корчинський 2002—2006 — Богдан Юращук 2006—2010 — Юрій Овчаренко 2010 — Ігор Слюзар У 2009 році Коломию було названо «Найбільш безпечним містом» України за версією журналу «Фокус» За матеріалами http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%8F
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту